Ігор Артюшенко

загруженное«Останній тиждень виявився важким і фізично, і емоційно. Події, які сталися в Запоріжжі за цей час, без перебільшення, увійдуть в історію рідного міста. А їхня оцінка з позитивної чи негативної сторони залишиться темою для довгих дискусій, як в академічних політичних колах, так і серед “пасажирів громадського транспорту” та “розмов на кухні звичайного запоріжця”.
Найголовніша теза цих подій — народ показав, що його терпіння не вічне, що він може самоорганізуватись і відстоювати свої права. Саме так і народжується активне, свідоме та відповідальне громадянське суспільство — народжується політична Нація.
У вирії цих подій і владному режимові довелося відкрити своє справжне обличчя, свою злочинну сутність.
І стало вже зовсім неважливо, чи ти “за ЄС”, чи “за ТС”; чи ти ідеологічно “правий”, чи “лівий”; чи за “єдину державну”, чи “за регіональні мови”….. все відійшло на другий план.
Відтепер лінія поділу пройшла в зовсім іншій площині: народ — режим.
Мирний народ зі своїми сподіваннями, мріями, надіями на кращу долю для себе і своїх нащадків — з однієї сторони і бандитський режим з битами, арматурами, “одноокими” правохоронцями, які бачать тільки те, що їм накажуть і замученим стадом плебсу, якій продає душу за 100 грн — з іншої.

Можна довго проговорювати деталі останніх подій, але одна-єдина картинка все пояснює. 
Неділя, 26 січня 2014 р. На площі під облдержадміністрацією 10 000 мирних запоріжців, які прийшли висловити свою громадянську позицію. В ЗОДА сидить озвірілий губернатор, який оточив себе кримінальниками. Вся будівля, в тому числі і сесійна зала, заповнена сотнями хлопців з металовідвалів з битами, арматурами та “стволами”. Вони п`ють горілку і готуються до атаки. Навколо будівлі кордони міліції, які захищають весь цей шабаш від людей.

То чи був “завершений замах на захоплення адміністративної будівлі” з боку людей? Відверто, якщо щось і було, то не “замах на захоплення”, а “замах на звільнення” державної будівлі від злочинців, бо ЗОДА на той час вже захопили саме вони.
Хто спровокував події дня і вечора 26 січня? Відповідь — губернатор, якому ми дозволили вільно взяти слово і висловитись на мітингу. А він відплатив людям публічними образами, приниженням та брехнею.
Чи організовували євромайданівці “масові заворушення”? Знову ж — ми якраз організовували наведення порядку в місті, де влада-кримінал-правоохоронці діяли спільно та узгоджено.
І сотня наших громадян, побитих і затриманих у недільний вечір— це і є організоване цим кодлом “масове заворушення”.

І все те, що з понеділка щоденно організовує нинішній режим на всіх центральних площах міста— це симптоми агонії від тої смертельної рани, нанесеної їм народом минулої неділі.

Щодо мене.
Тільки сьогодні вийшов на зв`язок, бо відверто, було не до цього. Четвер провів з коханою людиною та з батьками; п`ятницю — слідчий віддав частину забраних речей та півдня мені організовували одягання браслету; приймав найближчих друзів.
Наразі, відчуваю себе “лелекою з кільцем на нозі”)) і територія моїх можливостей на найближчі 58 днів — це 20 метрів навколо передавача.
Речі повернули не всі — банківські картки і телефони “беруть участь” у слідчих діях. Тому про картку Приватбанку прошу забути і нічого на неї не перераховувати.
Новий номер мого телефону — 0684970405.
Найперше і найголовніше.
Хочу висловити велику подяку всім тим, хто не побоявся, не залишився осторонь і всіма своїми можливостями намагався мені допомогти.
Моєму адвокату Олександру Пенькову, який виключно на громадських засадах організував мій захист, був поряд і забезпечував публічність процесу. Основні наші дії ще попереду, бо розслідування тільки почалося. Доречі, кому буде потрібен професійний юрист — прошу звертатись до нього — це єдине, чим я можу йому подякувати окрім своїх слів.)))
Висловлюю подяку всій його родині за розголос і організацію підтримки. Таї Мельниченко — за активність, віру у справу і, не побоюсь цього слова, героїзм. Я справді у захваті від неї ))
Моєму братові Богдану Артюшенку і його нареченій Тані Наружній. Це саме вони одразу організували розголос у центральних ЗМІ.
Моїй коханій дівчині, моїм та її батькам — за витримку, тверду волю і незламність духу.
Роману Пятигорцю — за цілодобову підтримку.
Ніні Ярмаркіній та Юлі Ярмаркіній — за те, що “піднімали всіх на ноги” та організували підтримку ЗНУ.
Людмилі Овсянніковій — моїй вчительці грі на фортепіано в музичному училищі, яка знала мене з дитинства і дала свідчення в суді. Дійсно, навколо сотні “революціонерів”, а судять піаніста)))
Олексію та Яні Мосейко — за те, що завжди залишаються вірними друзями.
Ксенії Вінніковій, моєму улюбленому керівнику на роботі, — за розуміння та підтримку.
Народним депутатам України — Лесі Оробець, Валентину Наливайченку, Віктору Чумаку; місцевим депутатам — Володимиру Максімову, Вячеславу Колесникову та Віктору Острянському за те, що брали мене на поруки.
Моїм новим друзям по ізолятору — за те, що морально підтримували, ділилися їжею, водою та цигарками. Практично всі вони — випадкові жертви режиму, які не в той час вийшли в магазин, сиділи в кафе, йшли в гості чи їхали додому з побачення. Тепер вони теж з нами.

І всім тим, хто морально підтримували, поширювали інформацію, намагалися допомогти і вірили в перемогу. Дякую.

Щодо подальших дій.
Звір в агонії. Це мають розуміти всі, як і він сам. Тому дуже небезпечний, але і поранений смертельно. Гарно видно, чого хоче цей звір — обезголовити рух, нейтралізувавши керівництво та залякати актив. Тому і “домашній арешт”, тому і переховування нашого активу, тому і “тітушки”. Зупинятись не можна, бо тоді це буде смертельно для нас — звір оговтається і почне мститися. І тоді не “домашній арешт”, а термін від 5 до 10 років, не “переховування у друзів”, а “еміграція”, і не “тітушки”, а режим, який забере останній бізнес, вижене з роботи та скалічить нас та майбутнє дітей.
Тому, по-перше, Майдан має терміново народити нові обличчя, які візьмуть на себе відповідальність за все. Вже в неділю ці обличчя мають оголосити про себе, розробити план дій і повести людей до боротьби. Як Фенікс, Майдан має постати з попелу. Зможемо — доведемо непереможність українського народу і безсилість та нікчемність злочинного режиму.
По-друге — це форми роботи.
Протест має бути масовим, рішучим, принциповим і мирним. Режим вже сам наробив стільки помилок, що сам зіштовхне себе в могилу. Наше завдання — не заважати йому впасти і організувати яскравий похорон.
Тому в неділю приходьте на Майдан і творіть майбутнє. Єдине — приходьте організованими групами і з дозволеними засобами самозахисту.
Для тих, кому не достатньо недільного мирного протесту — не чекайте мого наказу чи наказу когось іншого. Будівля Облдержадміністрації — не єдина больова точка злочинців. Їхні офіси, машини, майно, бізнес — це гарні мішені, які не охороняються кримінальниками. Я не маю морального права Вам наказувати чи закликати до чогось — тут кожен вирішує свою долю сам.
І останнє — самоорганізація. Говорив це напочатку і буду це повторювати постійно. Зберіть навколо себе 5-7 людей, сядьте і переговоріть — “а чим ми можемо допомогти Майдану в Києві, що ми можемо зробити в Запоріжжі?”. Як ми самі можемо передати речі, ліки, гроші до Києва, як нам переконати своїх сусідів та колег на роботі підтримати цінності правди та справедливості? Елементарно, які нам листівки зробити, як і коли обійти сусідні будинки і переговорити з людьми.
Бо в тільки в самоорганізації наша перемога.
Слава Україні!

Дякую!
Таисия МельниченкоTetyana NaruzhnaBogdan ArtyushenkoRoman Pyatigorets,Ніна Ярмаркінаюлія ярмаркінаOlexiy MoseykoЯна МосейкоKseniya Vinnikova,Леся ОробецьНаливайченкоВіктор ЧумакКолесников ВячеславВладимир МаксимовNadiia PenkovaМирослава БалабанArtyom Panchenko«

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте, как обрабатываются ваши данные комментариев.